Наша тема: моя неголеність — моя справа. Чи не так?

Люди прагнули позбутися своєї «волохатості» з давніх-давен — у доісторичні часи за допомогою кременю й мушель, у Стародавньому Єгипті, Римі й Греції — за допомогою гарячих ламп (йой!), пінцетів і кремів із кажанової крові. Коліщатка мільйонного бізнесу з виробництва бритв закрутилися лише понад століття тому, коли в 1901 році американський продавець King Camp Gillette (Кінг Кемп Джіллет) запатентував свою бритву зі змінними лезами. Можливо, він навіть не здогадувався, яку революцію цим спричинить. Передусім тому, що спочатку жінки соромилися купувати його бритву через побоювання стороннього осуду.

Ідеї для літа

Скандал на перших шпальтах 

Приблизно в 1915 році модні тенденції почали спонукати до вкорочення довжини одягу. Це своєю чергою призвело до того, що значно більше ділянок шкіри відкрилося для загального огляду. І неголеність раптом стала виглядати недоречною. Компанія Gillette випустила на ринок бритву для жінок, закликаючи їх поголити (принаймні) пахви. А коли тенденцію підхопив журнал Harper's Bazaar, на обкладинці якого була зображена модель у сукні без рукавів із поголеними пахвами, почався справжній бум. Інформаційні кампанії, побудовані на ідеї, що волосся на тілі — це нежіночно й негігієнічно, підлили масла у вогонь. І в якусь мить бритви стали дефіцитом. Стало навіть байдуже, що скаже пані з сусідньої черги.

Гоління — це для буржуазії 

Під час війни більшість американок почали голити ноги з тієї простої причини, що не вистачало панчіх. Увесь нейлон «спожила» збройна промисловість. На поголені ноги було легше наносити рідкі панчохи. У Чехословаччині про них можна було тільки мріяти, тому волосся на тілі досі було в моді, фактично нормою.

Можливо, й тому, що в комуністичні часи вважалося, що голяться лише буржуї, актриси й повії. А якщо вам все ж хотілося поголитися? Якщо сьогодні можна обрати спосіб гоління відповідно до свого бюджету, больового порогу й комфорту, то тоді вибір був лише між бритвою або кремом для депіляції, «аромат» якого потім неухильно супроводжував вас усе життя.

Коли ви голитеся…

Гоління — справа вибору

«Гоління для мене є питанням вибору — вибору того, як я хочу почуватися у своєму тілі, що для мене в цей момент є пріоритетом», — пояснює модель Emily Ratajkowski (Емілі Ратаковскі), на думку якої не існує правильної відповіді на запитання «голитися чи не голитися». «Жоден із цих варіантів не означає, що я більшою чи меншою мірою феміністка. Ідентичність і сексуальність — це індивідуальна справа кожного», — додає вона. Коли хочеться голитися — людина голиться, коли ні, — не звертає уваги на волосся. 

Подібно до Ashley Graham (Ешлі Грем), Rachel McAdams (Рейчел МакАдамс), Madonna, її доньки Lourdes (Лурдес), Gigi Hadid (Джіджі Хадід), Paris Jackson (Періс Джексон) або Miley Cyrus (Майлі Сайрус), яка іноді фарбує пахви в рожевий колір. Одну з найвідоміших неголених пахв продемонструвала Julia Roberts (Джулія Робертс) на прем'єрі фільму «Ноттінг Гілл» у 1999 році. «Це не було жодним меседжем, я просто не усвідомила, наскільки короткі мої рукави і що станеться, коли я махну рукою», — пояснила акторка. Волосся не завжди несе в собі якесь послання, іноді це просто... просто волосся. Частина організму. Як веснянки чи брови.

Для здорової шкіри з волоссям або без нього

На щастя, нам не потрібно голитися лезом і соромитися купувати бритву. Кожна з нас має право робити зі своїм тілом те, що їй заманеться. Не коритися нереалістичним стандартам краси, коли не хоче, щоб їй диктували, як має виглядати її тіло. І що з цього випливає? Керуйтеся тим, що подобається вам самим. Це ваше тіло, ваше волосся, ваш вибір.

Просто насолоджуйтеся літом і своїм тілом. З волоссям чи без, але завжди з самовпевненістю Frida Kahlo (Фріди Кало).