«Рак шкіри змінив моє життя. Але я не здамся!» – каже 24-річна Христина

Коли Христині виповнилося вісімнадцять, вона почала часто хворіти. Вона неодноразово приймала антибіотики, і лікарі спочатку думали, що у неї просто ослаблений імунітет. Але одного разу, слухаючи її дихання, лікар помітив на спині в Христини дивну родимку. Йому це не сподобалося, тож він направив дівчину до клініки хірургії, щоб родимку видалили й відправили на гістологічний аналіз. А потім сталося те, чого ніхто не очікував, і життя Христини раптово перетворилося на нічний кошмар...

Найгірший сценарій із усіх можливих

«То в мене рак шкіри?» – Христина з жахом відреагувала на новину про те, що гістологія родимки, за словами лікарки, має невтішні результати. Ба більше, діагноз виявився найгіршим із можливих – злоякісна меланома, злоякісна пухлина шкіри.

У той момент увесь світ Христини змінився. По її обличчю покотилися сльози, вона не могла зрозуміти, як таке могло статися і чому це сталося саме з нею. «У мене від природи смаглява шкіра, я завжди мала гарну засмагу, тому ніколи особливо не переймалася сонцезахисними засобами. І так само я ніколи не думала, що колись можу захворіти на рак шкіри.

Та пригадую, що одного разу влітку я дуже сильно спалила шкіру на спині – на сонці біля басейну. На ній навіть з’явилися пухирі. І якраз угорі між лопатками в мене була та сама родимка, яка потім зненацька змінила форму...», – згадує Христина.

Мара на ймення рак

Коли Христина вперше почула слово «рак» у зв’язці зі своїм ім’ям у кабінеті лікаря, їй стало погано. «У цей момент ти одразу думаєш про найгірше, але нічого не можеш із цим вдіяти», – згадує вона. Наступного ранку вона мала їхати з матір’ю до спеціалізованого онкологічного інституту.

«Ми з мамою не могли знайти потрібний кабінет, там був справжній лабіринт. Так ми випадково побували на абсолютно різних поверхах будівлі, де я побачила багато людей, які чекали на хіміотерапію з поголеними головами або з хустками на них. У той момент мені стало ще гірше, ніж було досі...»

Коли Христина нарешті потрапила до потрібного кабінету, на неї вже чекав цілий консиліум. «Усі п’ятеро лікарів оглядали мене, зазирали в папери й розмовляли пташиною мовою, яку я взагалі не розуміла. Єдине, що тоді застрягло в моїй голові, було слово «злоякісна». У мене була злоякісна меланома, і через місяць мене мали прооперувати».

Перша операція та інші неприємні сюрпризи

Настав день «Х», коли Христину мали прооперувати. Однак перед процедурою їй довелося пройти ПЕТ-КТ-діагностику, мета якої – виявити, чи немає інших злоякісних утворень в інших частинах тіла. «Тоді виявилося, що в моєму тілі таки є інші пухлини – в потових залозах і в обох пахвах. Тож під час операції лікарі знову розрізали мені спину, щоб там не залишилося більше нічого злоякісного, і водночас видалили частину потових залоз з обох боків, де з’явилися пухлини». 

Операція пройшла добре, і Христину турбував лише шрам на спині, який дуже погано заживав. Однак на огляді онколог заспокоїв її новиною про те, що наразі вона була «чистою» і тепер проходитиме лише профілактичні огляди кожні три місяці. 

Після трьох років спокою стався ще один удар

Протягом трьох років Христина насолоджувалася відчуттям, що з нею все гаразд. Як пацієнтка з групи ризику, вона повинна була постійно проходити профілактичні огляди (аналіз крові, УЗД та іноді ПЕТ-КТ), але в іншому вона могла нормально функціонувати й була надзвичайно вдячна комусь там, нагорі. Вона знайшла нову роботу й нового хлопця, з яким навіть планувала весілля і дитину.

«Я пам’ятаю, як лікар тоді радісно сказав мені: «Знаєте що? Через два тижні після весілля ми зробимо ПЕТ-КТ, і якщо все буде добре, я нарешті залишу вас у спокої, гаразд? Я дуже хотіла дитину, тому з ентузіазмом погодилася і з нетерпінням чекала на діагностику».

Через чотирнадцять днів після весілля відбулася планова ПЕТ-КТ діагностика, а ще за два дні Христина поїхала за результатами. Коли вона ввійшла до кабінету, лікар запитав її про самопочуття. Вона сказала, що все гаразд. Але здивувалася, чому він досі не повідомив їй результат... Він попросив її присісти. Й аж тоді Христина нарешті почула, що її знову гризе зсередини рак...

Цього разу на легенях. Після цього вони з лікарем вирішили, що єдиний вихід – якнайшвидше видалити пухлину з її тіла, щоб Христина знову могла думати про омріяне немовля.

Під час другої операції Христина втратила частину легені

Цього разу Христина провела в операційній шість годин. Вона пролежала в лікарні тиждень. Весь цей час вона відчувала нестерпний біль, бо під час операції лікарям довелося розсунути їй ребра й видалити шматок легені. Після операції Христина мала пройти рік профілактичної імунотерапії, а потім ще одну ПЕТ-КТ. 

Христина вірила, що все буде добре й вони з чоловіком нарешті зможуть подумати про дитину. Але й тоді лікар не сказав Христині щось утішне. Вердикт був безкомпромісним – метастази в обох легенях. «Усе всередині мене стиснулося, я знову почала плакати. Я була справді безпорадною», – згадує Христина, яка мала пройти ще одну терапію, цього разу біологічну. «Щойно я вийшла з кабінету, я зателефонувала чоловікові, щоб сказати, куди по мене приїхати. В машині, поряд із чоловіком, я зовсім розклеїлася».

Того ж дня Христина з чоловіком пішли до лікаря, який пояснив їм подальшу процедуру лікування. «У мене були метастази по всіх легенях, і біотерапія мала стати козирним тузом у рукаві. Шанси на успіх лікар оцінив у 85 %. На практиці це означало, що я щодня ковтатиму 12 таблеток – різних, але всі, як одна, кінського розміру», – розповідає Христина.

Побічні ефекти біологічної терапії? Практично нестерпні

Але змусити себе випити таблетки було далеко не найскладнішим. Приблизно через три дні з’явилися побічні ефекти – запаморочення, затуманення зору. Тож Христина більшу частину дня просто спала. І з кожним прийманням ліків ситуація тільки гіршала. Додалися щоденні проблеми з кишечником і шлунком. «Уявіть, що ви хворієте на кишковий грип щодня. Саме так я тоді почувалася...» 

Окрім того, біотерапія також вплинула на очі Христини. В одному оці в неї накопичилася рідина, і ним вона бачила, наче крізь густий туман. Через проблеми з зором та багато інших побічних ефектів їй довелося призупинити біотерапію або принаймні тимчасово приймати менше ліків. На щастя, останні результати ПЕТ-КТ свідчать про те, що лікування і досі допомагає. Пухлина в легенях Христини поступово зменшується і, за словами лікаря, вже не така активна. 

Як Христина живе сьогодні і як хвороба змінила її життя

Наразі стан Христини стабільний, вона почувається добре – в межах своїх можливостей. Вона сильна жінка й неймовірний борець, яка поширює інформацію про ризики раку шкіри у своєму інстаграмі @melanom_a_ja та стала членом асоціації, метою якої є допомога всім онкохворим у будь-який спосіб. 

Її погляд на сонце сьогодні й останнє послання 

А як Христина ставиться до своєї шкіри сьогодні? «Я точно більше не виходжу під прямі сонячні промені. Використовую крем із SPF 50+ цілий рік. Під час відпустки влітку маю пляжний намет із захистом від ультрафіолету, а в воду заходжу в одязі з довгим рукавом. Також хочу додати, що солярій не є синонімом здорової засмаги, як я іноді чую або читаю. Навпаки, такий вид засмаги може мати серйозні наслідки для здоров’я шкіри й підвищує імовірність розвитку раку шкіри. Будь ласка, подумайте про це й ставтеся до своєї шкіри та всього тіла з любов’ю. Здоров’я – це справді найцінніше, що ми маємо», – додає вона.